Шанхайчик біля Федорова [Lviv]
Наталка Сняданко.
– Нельзя здесь фотографировать, — суворим голосом озивається до мене дідок у класично радянській кепці з козирком, дермантинових босоніжках, сорочці навипуск і давно не праних штанях.
– Шкода, — зітхаю я і ще раз кидаю оком на асортимент його розкладеної на бруківці дермантинової підстилки: у центрі поганої якості ксерокопія скороченої версії «Майн Кампф», поряд такої ж якості розвідка про українські визвольні змагання 20-х р.р. минулого століття, а все це на тлі щедрого асортименту піонерсько-комсомольсько-фронтової символіки радянського часу – значків, світлин, ременів і кокард.
На сусідніх столиках і підстилках – вибір не менш яскравий і різноплановий. Вінілові платівки із записами радянської та італійської естради, алюмінієві ложки та виделки, кулінарні книги польською і російською, видані протягом останніх 100 років, ілюстровані та чорно-білі видання про все на світі, гламурні журнали з усього світу – відносно нові і вже антикварні, дерев`яна рахівниця, а над нею натягнута шворка, на якій вітер хитає причіплену картку паперу з написом «Обережно! Ведуться археологічні дослідження».
У проході демонстративно виставлена сумка на колесах, у таких пенсіонери возять продукти з супермаркетів. На сумці оголошення про можливість придбати польський путівник Львовом видання 1920 року. Я купую примірник – це все така ж поганої якості ксерокопія за захмарну ціну. Але зміст путівника того вартує – окрім детальних описів старих вулиць і будівель тут є ще карти, а це неоціненно у місті, де назви вулиць міняють мало не щороку. Фортепіанні етюди Шопена, біографія Россіні поряд із спогадами радянського маршала другої світової війни Жукова, польські детективи 70-х років мовою оригіналу і романи Сєнкєвіча у російських перекладах, альбом репродукцій Сурікова і раритетне видання репресованого і свого часу висунутого на Нобелівську премію українського поета Василя Стуса, біографічне видання «Дочери Маркса» російською і Козацька історія України, валізка, на якій розкладені карти Бєщад польською мовою і путівник Краковом російською, вигорілі парасольки з рекламою львівського пива, а під ними – видання Генрі Міллера разом із детективами Дарії Донцової та Агати Крісті. А над усім цим – велетенська кам`яна постать Івана Федорова, який у 16 столітті надрукував першу українську книгу. Переступаючи через книги на сходинки підіймаються наречені у довгих білих сукнях, щоб сфотографуватися на тлі пам`ятника, продавці сидять на розкладних стільчиках і читають різне. Один, наприклад, читає книгу у брудно-зеленій дермантиновій обкладинці без зазначення автора і під похмурою назвою «Алкоголізм».
Мабуть, якщо десь, у сучасному, вкритою радянською коростою і приторно нацукрованому на потреби туристів Львові, ще збереглася автентична мультикультурність – то це саме тут, де німецько-польські словники габсбурської доби продаються поряд із працями голови першого українського уряду і видатного історика Михайла Грушевського, журналами «Радянська жінка», історичними брошурами ультраправого і ультралівого асортиментів, графоманськими збірничками радянських літераторів і забороненою у радянські часи українською літературою, виданою у діаспорі та свого часу контрабандою привезеною до Львова. І хоча теперішній асортимент цих книжкових розвалів уже значно більше орієнтований на туристів, ніж, як було колись, на бібліофілів – це лише момент неминучого допасування до духу часу.
Ззаду, за Федоровим – вхід у міський архів, масивні ковані ворота на мить прочиняються, і у проході з`являється дядько з вусами і у кепці. Примружившись, дивиться мені в об`єктив, але я не встигаю зловити кадр – ворота зачиняються.
**
**
[ + bar ]
Arrebato [madrid]
Juan Soto Ivars
Yo vivía en Madrid y ahora solamente voy cuando puedo y cuando quiero. Allí desarrollo unas liturgias de peregrino que llega a Santiago de Compostela.... Leer más »
John Freeman
traducción de Valeria Meiller
EL CALOR
Como cuando de noche el canto del corazón se volvía un tictac silencioso y el pasto salvaje se ponía azul después verde después negro, las ramas altas... Leer más »
Las hermanas Pizarro
Juan Álvarez
Dije Bueno. Así contestaba entonces. Era un bueno vigoroso, pendenciero, casi buscarruidos. Pero buscarruidos no puede ser la palabra, porque a mi saludo telefónico le seguía siempre... Leer más »
Eso que me decís, lo sé
Melissa Phipps traducción de Lolita Copacabana
A los veinticinco años, cuando mi agorafobia volvió a atacar, Marie, mi prima favorita, me recomendó que viera al Dr. Schwartz. Se suponía... Leer más »