Шанхайчик біля Федорова [Lviv]
Наталка Сняданко.
– Нельзя здесь фотографировать, — суворим голосом озивається до мене дідок у класично радянській кепці з козирком, дермантинових босоніжках, сорочці навипуск і давно не праних штанях.
– Шкода, — зітхаю я і ще раз кидаю оком на асортимент його розкладеної на бруківці дермантинової підстилки: у центрі поганої якості ксерокопія скороченої версії «Майн Кампф», поряд такої ж якості розвідка про українські визвольні змагання 20-х р.р. минулого століття, а все це на тлі щедрого асортименту піонерсько-комсомольсько-фронтової символіки радянського часу – значків, світлин, ременів і кокард.
На сусідніх столиках і підстилках – вибір не менш яскравий і різноплановий. Вінілові платівки із записами радянської та італійської естради, алюмінієві ложки та виделки, кулінарні книги польською і російською, видані протягом останніх 100 років, ілюстровані та чорно-білі видання про все на світі, гламурні журнали з усього світу – відносно нові і вже антикварні, дерев`яна рахівниця, а над нею натягнута шворка, на якій вітер хитає причіплену картку паперу з написом «Обережно! Ведуться археологічні дослідження».
У проході демонстративно виставлена сумка на колесах, у таких пенсіонери возять продукти з супермаркетів. На сумці оголошення про можливість придбати польський путівник Львовом видання 1920 року. Я купую примірник – це все така ж поганої якості ксерокопія за захмарну ціну. Але зміст путівника того вартує – окрім детальних описів старих вулиць і будівель тут є ще карти, а це неоціненно у місті, де назви вулиць міняють мало не щороку. Фортепіанні етюди Шопена, біографія Россіні поряд із спогадами радянського маршала другої світової війни Жукова, польські детективи 70-х років мовою оригіналу і романи Сєнкєвіча у російських перекладах, альбом репродукцій Сурікова і раритетне видання репресованого і свого часу висунутого на Нобелівську премію українського поета Василя Стуса, біографічне видання «Дочери Маркса» російською і Козацька історія України, валізка, на якій розкладені карти Бєщад польською мовою і путівник Краковом російською, вигорілі парасольки з рекламою львівського пива, а під ними – видання Генрі Міллера разом із детективами Дарії Донцової та Агати Крісті. А над усім цим – велетенська кам`яна постать Івана Федорова, який у 16 столітті надрукував першу українську книгу. Переступаючи через книги на сходинки підіймаються наречені у довгих білих сукнях, щоб сфотографуватися на тлі пам`ятника, продавці сидять на розкладних стільчиках і читають різне. Один, наприклад, читає книгу у брудно-зеленій дермантиновій обкладинці без зазначення автора і під похмурою назвою «Алкоголізм».
Мабуть, якщо десь, у сучасному, вкритою радянською коростою і приторно нацукрованому на потреби туристів Львові, ще збереглася автентична мультикультурність – то це саме тут, де німецько-польські словники габсбурської доби продаються поряд із працями голови першого українського уряду і видатного історика Михайла Грушевського, журналами «Радянська жінка», історичними брошурами ультраправого і ультралівого асортиментів, графоманськими збірничками радянських літераторів і забороненою у радянські часи українською літературою, виданою у діаспорі та свого часу контрабандою привезеною до Львова. І хоча теперішній асортимент цих книжкових розвалів уже значно більше орієнтований на туристів, ніж, як було колись, на бібліофілів – це лише момент неминучого допасування до духу часу.
Ззаду, за Федоровим – вхід у міський архів, масивні ковані ворота на мить прочиняються, і у проході з`являється дядько з вусами і у кепці. Примружившись, дивиться мені в об`єктив, але я не встигаю зловити кадр – ворота зачиняються.
**
**
[ + bar ]
Humo
Giovanna Rivero
Los recuerdos inútiles son los más hermosos. Yo tendría, ¿qué?, unos ocho años, cuando llegó a la casa de mis abuelos este muchacho con... Leer más »
Orellana [valparaíso]
Álvaro Bisama
Mi librería preferida es una librería fantasma. Se llamaba librería Orellana, y quedaba en el centro de Valparaíso. Cerró hace un par de años. No pudo... Leer más »
John Pluecker
traducción de Lucas Mertehikian
En el comienzo, el 19 de noviembre de 1828, Juan Luis Berlandier, también conocido como Jean Louis Berlandier, sale de San Antonio... Leer más »El deudo invisible
Ken Harvey traducción de Mariano García
El resfrío de Gordon se había vuelto más fuerte, su respiración áspera y pesada. Acababa de pedir una cita para ver a su... Leer más »